За друге півріччя 2014-го Укроборонпром поставив у військо більше зброї, ніж за всі роки існування. Інтерв’ю з Романом Романовим. частина друга.

У.Т.: Чи здатні підприємства українського ВПК озброїти ВСУ зброєю власного виробництва? По яких позиціях – так, по яких – ні?

— «Укроборонпром» робить все можливе. Гарантую. Але коли в середині минулого року Міністерство оборони раптом захотіло легкі броньовані автомобілі, а їх просто не випускали досі, то їх і не було одразу звідки взяти. Та в цьому році ми відправляємо до війська наші перші «Дозори-Б». А до цього ми закрили потребу тими самими англійськими «Саксонами», з приводу яких намагалися роздути величезний скандал – мовляв, це старий мотлох тощо.

Вже не кажу, яким чином може застаріти броня. А на ній же замінили двигуни, поміняли підшипники, а виробник надає гарантію. Якщо виникла можливість купити за в десятки разів меншою ціною якісну техніку, в якій є термінова потреба у військах – то чому її не купити? Конкретні цифри – в Туреччині машина класу «Саксон» коштує 460 тис. євро, тоді як британська коштувала нам до 50 тис. доларів з усіма платежами. «Дозор-Б» коштує, для порівняння, близько 200 тисяч доларів.

Для того, щоб всі розуміли трудомісткість військового виробництва, скажу, що для того, аби створити один такий автомобіль, в нас працює 40 підприємств-сумісників. Себто на момент, коли українська промисловість просто не могла ще виробляти свої бронемашини, ті 75 «Саксонів» були найкращим варіантом для збереження людських життів.

У.Т.: Нещодавно виник величезний скандал з приводу танків, які президент урочисто передав військам, а вони виявилися не готовими.

— Винним в цій ситуації є конкретний генерал МО, який і дав команду пригнати недовідновлену техніку й який вже, до речі, звільнений. Ці танки не були прийняті військовою «прийомкою», не були доукомплектовані, «Укроборонпром» не ставив свій підпис під їх передачею у війська. Людина вирішила зайнятися «показухою» й отримала відповідний результат. Гарантую, що якщо щось подібне станеться в моєму концерні, на завтра ж ця людина буде звільнена з нашої системи.

В Україні багатоступенева система перевірки техніки – спочатку внутрішній відділ технічного контролю, є згадана військова «прийомка», яка проводить повноцінну перевірку техніки перед тим, як її прийняти. У згаданому випадку ні ми, ні вони цю техніку не погоджували. Натомість ми створили 47 виїзних бригад з обслуговування техніки на фронті, де люди геройськи під вогнем витягають підбиту техніку для ремонту – вже відновили близько тисячі одиниць техніки безпосередньо в зоні АТО.

У.Т.: Чи здатна українська «оборонка» виробляти цілком нову техніку, а не тільки переробляти й модернізувати стару радянську?

— За останні місяці відновлено й модернізовано понад 700 одиниць техніки та вироблено 350 нових одиниць. Плануємо створювати своє боєприпасне виробництво, адже патронний завод в Луганську нами втрачений. Голову попелом посипати не треба – на складах ще цілком достатньо боєприпасів. Проблема в тому, що Луганський завод не тільки виробляв припаси для ЗСУ, але й на продаж по всьому світу, саме тому росіяни й вивезли все обладнання звідти – прибирають конкурентів.



Щодо модернізації: так, абсолютна більшість тих же танків – це Т-64, модернізовані до версії «Булат», але це, фактично, вже повністю інші танки з абсолютно покращеними показниками, хіба корпус залишається. І цим ми економимо гроші, бо уявіть собі, якби зараз потрібно було варити ще й нові корпуси для танків. Давайте порахуємо: капітальний ремонт танка коштує близько 1 млн. грн. Для порівняння, один новий «Оплот» коштуватиме 80 млн. грн. Тепер ви розумієте, чому ми ремонтуємо старе? Зрозуміло, що МО вибере 80 танків замість одного. Що стосується артилерії, якраз займаємося організацією виробництва стволів великих калібрів, бо раніше наше КБ «Артозброєння» виробляло щонайбільше 30-мм гармати для БМП і працювало 2 дні на тиждень. Зараз вони працюють 7 днів на тиждень.

У.Т.: Не можу не згадати про ситуацію з канадськими літаками, які нібито нам пропонували.

— Навіть не буду казати про неправдивість цієї інформації. Однак уявімо, що ось справді на якомусь аеродромі в нас стоять 20 F-16. І що далі? Їм же потрібне спеціальне обслуговування, яке ми не можемо наразі забезпечити – підключення заправок, електричні виделки, яких в нас нема, спеціальні генератори, й найголовніше – потрібні люди. Механіки, пілоти, спеціалісти з експлуатації. А всі ці 23 роки йшло не тільки знищення ВПК, але й людей не навчали. Тож, навіть розмову про це смішно вести. Ми зараз організували при «Укроборонпромі» 27 курсів з навчання військовослужбовців, які надалі відбуватимуть службу на цій техніці. Тобто якщо ми здаємо 20 БТР-ів, то одночасно пропонуємо МО двотижневу програму підготовки для екіпажів ще до прийому техніки. Далі, після отримання, вони ж обкатують та обстрілюють цю техніку на наших полігонах.



У.Т.: Чи повністю припинена співпраця з Росією і які втрати поніс український ВПК від цього?

— 3,3 млрд. грн. втратила наша оборонна промисловість від зупинки співпраці з Росією. Ми отримували з РФ близько 30 тисяч найменувань, наразі ми налагодили випуск на наших заводах вже близько 11 тисяч замінників, відсотків з 30. В першу чергу мова йде про авіаційну техніку, де ми взагалі зупинились після припинення співпраці. Наразі там вже налагоджено випуск по понад 4 тисяч найменувань. От як економимо – ціна БТР як була, наприклад, мільйон, такою й залишилися, але тепер ці гроші залишаються в Україні.

У.Т. Чи продає «Укроборонпром» техніку за кордон?

— На цей момент жоден контракт і жодна одиниця техніки з України не може бути продана без погодження з комісією військово-технічного контролю при РНБО, згідно з наказом Президента, а також зі службою експортного контролю при МО. Але якщо в нас є контракти – їх треба виконувати? Наприклад, на ремонти авіаційних двигунів. А в нас є кілька якісних заводів по їх ремонту. І при цьому, в них є вільні потужності, і є попит з-за кордону. То що, невже ми не можемо заробити гроші для держави? От як це виглядає. До нас приходить замовлення, ми відправляємо його на розгляд МО та комісії, й якщо ті дозволяють, тобто вважають, що наразі ця техніка чи замовлення не шкодять оборонним замовленням для ЗСУ, ми починаємо працювати. У нас за півріччя з’явилося 20 нових іноземних партнерів, з якими підписано контрактів на 450 мільйонів доларів. Насамперед мова йде про продаж послуг, а також про близько сотні одиниць готової продукції та десятки тисяч одиниць стрілецької зброї.

Повторюся – ми не приймаємо рішення про те, чи потрібна ця техніка, ми тільки отримуємо дозвіл чи заборону на продаж. До речі, в нас було чимало випадків, коли МО, наприклад, не могло знайти одразу безпосереднє застосування певній техніці, але все одно просило її притримати, не продавати. Понад те, ми часто спонсоруємо МО. Пам’ятаєте, нещодавно в армію пішла чимала партія САУ «Гвоздика»? Вони були ще 2 роки тому викуплені одним заводом для ремонту та продажу за кордон. Й цього року так і мало статися. Але МО їх знайшло й почало просити їм віддати – просто так, без грошей. Ми пояснили, що без проблем – беріть, ми віддамо й без грошей прямо зараз, але якщо не хочете банкрутства підприємства, то заплатити таки треба. В Міністерстві досить довго не знаходився ніхто, хто б погодився просто поставити свій підпис під обіцянкою заплатити постфактум гроші. Зрештою, на щастя, знайшли компроміс і САУшки одразу пішли у війська. В мене взагалі питання, чому цих «Гвоздик» не було по штатному розкладу в армії? Чому за це ніхто з військових досі не сів?
Зрештою, у кожного своя компетенція – ми тільки робимо зброю, а вирішує, як її використовувати, Міноборони. Ми з ними в діалозі, намагаємося, як патріоти й спеціалісти, підказувати, де можемо. Ще був цікавий випадок, коли піднялася істерика, мовляв, «Укроборонпром» продає зброю цивільним. Це після того, як один благодійний фонд купив в нас гвинтівки. Питаємо нашу службу безпеки й проводимо внутрішнє розслідування, чому вони дали дозвіл. Виявляється, кінцевим одержувачем зброї є МВС, під контрактом стояв підпис Авакова, а благодійний фонд просто заплатив гроші, що цілком легально й нормально. От таких випадків, коли нас звинувачують, не перевіривши й не розуміючи, вже навіть рахувати не хочеться.

У.Т.: Як щодо співпраці з західними союзниками? Що й хто нам продає?

— Наприклад, Україна отримує високоточну снайперську стрілецьку зброю, засоби контрбатарейної боротьби тощо. В переважній більшості випадків партнери йдуть нам на поступки і в плані ціни, й в плані термінів виробництва, адже на збройному ринку більшість контрактів розписана на кілька років вперед. Я особисто об’їздив всі країни, де ми щось закуповуємо та просив виручити нас, бо ми в біді, й нам потрібно терміново й по гарній ціні. Найчастіше розуміють. Якщо говорити по країнах, то найбільші партнери – США, Великобританія, Литва, Польща, які справді допомагають нам. Є ще також Сербія та Болгарія (боєприпаси радянського взірця). Постійно в контакті з багатьма послами, які нам допомагають, зокрема, Естонії, Латвії. Хочемо зараз залучати іноземні компанії, зокрема, Lockheed Martin, Airbus, Textron, Boeing, в яких є високі військові технології, для спільного збройного виробництва, що є дуже цікавим для нас, адже українська армія потребує купи сучасних озброєнь, і якщо їх будуть виробляти в країні, це буде дуже вигідно. А їм це цікаво, бо в нас багато якісних збройних підприємств з великим досвідом роботи. Зараз з Польщею розробляємо перший вітчизняний бронетранспортер в стандартах НАТО. Бачу стратегічну мету в тому, щоб перевести всю нашу техніку на стандарти НАТО, щоб, коли прийде час вступати до Альянсу, в нас все вже було до цього готове. До речі, можна бути, як Швеція, яка хоч і не в НАТО, але має НАТОвські стандарти озброєння. Це також питання не тільки обороноздатності, а й бізнесу – ми відкриваємо для себе ринки Європи, а не тільки Азії чи Африки, як досі.

У.Т.: А як щодо скандалу з іноземними тепловізорами, закупленими через ваш концерн, про які казали, що насправді вони вітчизняного виробництва й поганої якості?

— Не дивлячись на статус державного концерну, ми є всього лиш одним з постачальників озброєння для МО. І у випадку з тими тепловізорами наш «Укрінмаш» брав участь у тендері, де суперником була одна вітчизняна компанія, яка пропонувала свою продукцію на 42 млн. грн. дорожче. І коли вони програли, то почали нас в низці замовних матеріалів звинувачувати, що, мовляв, ми продали неякісні тепловізори одеського виробництва замість закордонних по ціні іноземних. Це маячня, звичайно, не кажучи вже про те, що якби МО хотіло купити вітчизняні тепловізори, воно спокійно це могло б зробити напряму без нашої участі. Теоретично, воно може й за кордоном купувати без нас, але по факту так не робить, бо, зрештою, «Укроборонпром» є головним суб’єктом експортно-імпортних операцій з озброєнням. А ця ситуація невипадкова – хтось хоче вибити з ринку державне підприємство, яке працює з рентабельністю в 3 %, й навіть іноді менше, тому, зрозуміло, автоматично виграватиме всі тендери.

На внутрішньому ринку ми не заробляємо. Ми комплектуємо армію, і це завдання Президента.

Спілкувався: Богдан Буткевич «Український тиждень»

6 комментариев

avatar
すべての
http://sweatinghawk.com thitchuaphtho.com tkinney.com tshkila.com tvasset.com usesquish.com
投稿者
avatar
すべての
http://spsuhornets.com thitchuaphtho.com tkinney.com tshkila.com tvasset.com usesquish.com
投稿者
avatar
すべての
http://sportingbet596.com thitchuaphtho.com tkinney.com tshkila.com tvasset.com usesquish.com
投稿者
avatar
すべての
http://speculationtalk.com thitchuaphtho.com tkinney.com tshkila.com tvasset.com usesquish.com
投稿者
avatar
すべての
http://bhaity.com bizcpc.com bucknallspice.com c4405.com cherishmyhome.com designtshirtsonlineforcheap.com
投稿者
avatar
すべての
http://agetty.com amaycougarromanceok.com amukati.com bamwar39.com bizcpc.com bucknallspice.com
投稿者

Оставить комментарий

Комментировать при помощи:


Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.