Прагнемо змін

pragnemo_zminНезважаючи на всі позитивні зміни, що відбуваються в освітньому просторі, українська мова ще не дістала належного застосування в цій галузі. І хоч офіційна статистика засвідчує домінування тут української, фактично він є двомовним. Нерідко цьому сприяють «сіячі доброго та прекрасного» — наші вчителі. Зрозуміло, що в них мала платня та низький рівень соціального забезпечення. Але хіба вчителями стають лише заради цього?

Частково це проблема радянської спадщини. Анна Світлична, випускниця однієї зі спеціалізованих шкіл Херсона, стверджує: «Старше покоління вчителів намагалося спілкуватися з учнями українською, але, насправді це був суржик або фраза українською-фраза російською. Також вони багато говорили про політику, сумували за минулим, меланхолійно розповідали про втрачені соціальні програми, що діяли в радянському союзі…».

Але й молоді педагоги недалеко пішли від старших товаришів. «Молодші вчителі постійно змінювали маски: на уроках монотонно читали текст українською, а поза уроками говорили російською» – продовжує Анна. «І вчительки, особливо іноземних мов, інколи пояснювали матеріал російською, так само як їм нещодавно пояснювали в університетах».

Нещодавно, під час опитування «Мовна політика в Україні», що було проведено Києво-Могилянською Академією, було встановлено цікаві цифри, які стосувалися мовного режиму в державних закладах освіти. За його впровадження висловилося 84 % україномовних громадян, 73 % переважно україномовних і майже кожен третій із тих, хто розмовляє російською. Отже, можна констатувати, що більшість респондентів зорієнтовані на дотримання україномовного режиму в державних закладах освіти в позаурочний та позалекційний час.

Про це свідчать думки, висловлені окремими громадянами. Одинадцятикласниця Юлія Горб з Голої Пристані вважає, що «міністерство освіти має якомога більше заохочувати учнів вивчати українську та піклуватися про якомога якіснішу освіту в державі». А Світлана Дяченко з Нової Каховки, яка сама говорить російською, висловлює таку думку: «Это потому, что заканчивала русскую школу. Думаю, что сейчас нужно начинать с маленького поколения, со школ, с детей, с садиков. Чтобы они чувствовали, что украинский – их родной язык».       

Логічно, що успіх у цьому завданні насамперед залежить від учителів. Бо якщо більшість з них й надалі говоритиме між собою російською, то про який престиж державної мови можна говорити? Тому, коли лунатиме на перерві, в учительській, в приватній розмові в школах тільки українська – то звідти вона виллється й на вулиці. А учні й батьки до таких змін вже готові.

Світлана Жук

2 комментария

avatar
Двомовності (російський — укаїнській) не може бути. Чому? Бо россійська мова фактично є діалектом української. Київу 1500 років, Москві — 900. Діалект не може бути другою мовою
avatar
Ай да санитар! Лихо закрутил

Оставить комментарий

Комментировать при помощи:


Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.